Олег Павлів 

 

СИНЯ ТРОЯНДА

 

Синю троянду коханій присвячую

Синю як небо чи море, однак

Тільки як небо чи море значимій

Синя троянда коханій ця - знак.

 

Довго ходив я, мандруючи світом

Довго не міг я знайти саме ту

Квітку єдину в букеті із квітів

Кохану, а значить для мене - святу...

 

Copyright Oleg Pavliv, 2023

Copyright Літературний часопис "Мандрівник", 2023

THE END

 

Квентін Тарантіно належить до генерації тих режисерів, які із сотнею доларів в кишені і аматорською камерою можуть зняти фільм на мільйон, тоді як інші режисери навіть з мільйонами і професіональними операторами знімають фільми не варті навіть кількох сотень доларів...

 

Власне і Олегу Павліву вдалося створити цілий новий світ зі своїми героями, сюжетом і здавалося б логічним на V-му році завершенням "Мандрівника" словами: "Happy end" чи "I love you" от тільки у війни немає логіки.

 

Визнання "Мандрівника" прийшло надто пізно чи сказати інакше не те визнання, принаймі не в тому розумінні, до якого всі звикли...

 

Біографи понині сперечаються чому Хемінгвей не пробачив польову медсестру, яка перетнула океан із Європи в США, щоб вибачитися і чи пробачив би її Хемінгвей якби вона зробила це раніше, але було надто пізно...

 

Війна вбила їхнє кохання...

 

Історії із життя і творчості Владислава Кондратюка, Ліни Петляк, Олега Павліва - це справжня жива історія молодих письменників, які набравшись мужності, терпіння, мудрості ідуть на війну, одружуються, вчаться дорослішати інколи жертвуючи коханням і навіть життям, щоб ми могли жити і кохати всупереч війні...

 

Кохання рухало "Мандрівником", а війна вбиває кохання. Вона вбиває все живе, бо кохання єдина і незмінна цінність заради якої хочеться жити і заради якої не страшно вмирати і набато легше вилікувати зламану руку, ніж зламане серце...

 

Вогонь не горить у вогнищі, коли йде дощ, як і сонце не світить радістю кохання, коли небо плаче сумом війни.

 

І доки в Україні продовжується війна продовжувати редагувати "Мандрівник" немає логіки, як і війна у Україні нелогічна, власне як і будь-яка війна...

 

Творчий колектив журналу "Мандрівник"

Олег Павлів

 

ПРОЩАВАЙ, УКРАЇНО!

 

* * *

 

Юний громадянин України звернувся до держави України з проханням отримати вищу освіту в Україні на що від України отримав відповідь: "держава повинна тобі допомогти отримати вищу освіту, але не хоче допомогати..." після чого юний громадянин отримав освіту закордоном виїхавши з України.

 

* * *

 

Молодий громадянин України звернувся до держави України з проханням отримати роботу в Україні на що від України отримав відповідь: "держава повинна тобі допомогти отримати роботу, але не хоче допомогати..." після чого молодий громадянин отримав роботу закордоном виїхавши з України.

 

* * *

 

І от настав час коли до зрілого громадянина України звернулася держава Україна з проханням боронити державу Україну на війні й освічений і працевлаштований закордоном громадянин сказав Україні: "а тепер я повинен боронити Україну на війні, але не хочу..."

 

Прощавай, Україно!

 

17.08.2023 р.

На ФБ-сторінці Олега Павліва появилися перші уривки мемуарів, які можна прокоментувати...

 

Якщо мемуари не будуть нудні читачам, а коментарі не будуть нудні автору - чекайте продовження...)

 

Але щоб читати і коментувати треба додатися на ФБ-сторінці в друзі...) 

Ліна Петляк

 

PRAGA MATER URBIUM

 

Олегу Павліву в Європу...

 

Дуже тішуся, що знайома з таким талановитим письменником і гарною людиною!

 

Не з проста обрала листівку з собакою - вірним другом...

 

Бажаю вірних і надійних людей поруч, а ще - побільше романтики та натхнення. 

 

Вірю, що все буде добре - з нами Бог!

 

Бруклін - Нью-Йорк, 2022 рік...

 

Олег Павлів

 

VIVA CUBA!

 

Ліні Петляк в Північну Америку...

 

Куба - острів свободи...

 

Острів для тих, хто хоче забути про минуле і не думати про майбутнє...

 

Острів для тих, хто хоче розчинитися в солодкому тростиновому цукрі кубинських плантацій і розсіятися в терпкому духмяному тютюні гаванських сигар...

 

Острів засмаглої кольору печеного яблука дівчини, яка не цікавиться твоїм минулим і майбутнім коли дивиться тобі в очі і чекає на поцілунок в моменті, коли твоє серце вискакує тобі із грудей і ти уже не думаєш ні про минуле, ні про майбутнє, а тільки про поцілунок...

 

Куба - острів, на якому сонце не перестає світити навіть тоді, коли увесь світ погас в темряві війни...

 

Дякую, Ліна, за Кубу - останню надію на свободу романтики і натхнення...

 

Прага - Розтоки біля Праги, 2023 рік...

 

На знимках: 

 

1. Кубинський рибак Грегоріо Фуентес, головний герой життя і творчості Ернеста Хемінгвея, 1998 рік...

 

2. Американська письменниця Ліна Петляк, головна героїня життя і творчості Олега Павліва, 2017 рік...

Вийшла друком перша чеська наукова книга чеського і українського вченого Мґр. Олега Павліва "Tajný archiv ukrajinské emigrace (1918-1991) v Československu, Polsku, Francii a Německu" (1. vydání) (Praha - Roztoky u Prahy : Vydavatel Oleg Pavliv ; Tiskárna "Daniel", 2023. - 76 s., il. + portét. - ISBN 978-80-11-03314-9) із якісними кольоровими ілюстраціями на професійному крейдованому папері.

 

Книга вийшла друком коштом Товариства "Опір Західної України" у співпраці із Архівом Мґр. Олега Павліва ім. Проф. Володимира Кубійовича і присвячена 30-річчю Чеської Республіки.

 

У 2018 році з нагоди відзначення 100-річчя Чехословацької Республіки Товариство "Опір Західної України" порятувало та перебрало на зберігання у фонди та колекції Архіву Мґр. Олега Павліва ім. Проф. Володимира Кубійовича рідкісні та унікальні раніше невідомі і маловідомі матеріяли й документи Таємного архіву української міжвоєнної (1918-1939 рр.), воєнної (1939-1945 рр.) та післявоєнної (1945-1991 рр.) еміґрації в Чехословаччині, Польщі, Франції й Німеччині.

 

В рамках багаторічних наукових досліджень матеріялів й документів Таємного архіву української еміґрації (1918-1991 рр.) в Чехословаччині, Польщі, Франції й Німеччині протягом 2018-2023 рр. надруковано багато наукових публікацій в багатьох наукових журналах й наукових збірниках з наукових конференцій і проведено багато наукових лекцій в Україні і закордоном (Чехія, США).

 

У книгу увійшли наукові дослідження 2018-2023 рр. Таємного архіву української еміґрації (1918-1991 рр.) в Чехословаччині, Польщі, Франції й Німеччині із фондів та колекцій Архіву Мґр. Олега Павліва ім. Проф. Володимира Кубійовича.

 

У книгу увійшов каталог матеріалів і документів Таємного архіву української еміґрації (1918-1991 рр.) в Чехословаччині, Польщі, Франції й Німеччині із фондів та колекцій Архіву Мґр. Олега Павліва ім. Проф. Володимира Кубійовича українською, чеською, російською та литовською мовами й бібліографія наукових досліджень Таємного архіву української еміґрації (1918-1991 рр.) в Чехословаччині, Польщі, Франції й Німеччині із фондів та колекцій Архіву Мґр. Олега Павліва ім. Проф. Володимира Кубійовича українською та білоруською мовами надрукованих в Україні, Чехії і США.

 

В каталог Таємного архіву української еміґрації (1918-1991 рр.) в Чехословаччині, Польщі, Франції й Німеччині увійшли раніше невідомі і маловідомі рідкісні та унікальні документи відомих українських організацій й інституцій і видатних українських письменників й вчених міжвоєнної (1918-1939 рр.), воєнної (1939-1941 рр.) і післявоєнної (1945-1991 рр.) Чехословаччини, Польщі, Франції й Німеччини: Українського Академічного Хору в Чехословаччині, Центрального Союзу Українського Студентства в Чехословаччині, Союзу Українського Сокільства в Чехословаччині, Громади Кубанців в Чехословаччині, Українсько-Литовського Студентського Товариства в Чехословаччині, Товариства Українських Інженерів в Чехословаччині, Українського Видавництва в Польщі, Українського Народного Союзу у Франції, Центрального Об'єднання Післявоєнних Емігрантів в Західній Німеччині та багатьох ін. ; поета Олександра Олеся, ректора Карлового університету в Чехословаччині Проф. Др. Івана Горбачевського, директора Українського наукового інституту в Німеччині Проф. Др. Дмитра Дорошенка, драматурга Спиридона Черкасенка та багатьох ін.

 

В каталог Таємного архіву української міжвоєнної (1918-1939 рр.), воєнної (1939-1945 рр.) та післявоєнної (1945-1991 рр.) еміґрації в Чехословаччині, Польщі, Франції й Німеччині увійшли публікації Олега Павліва та багатьох ін. авторів у відомих газетах і журналах України, Чехії і США й наукових збірниках з наукових конференцій видатних інституцій України: Всеукраїнській ґазеті Коґресу Українських Націоналістів "Нація і Держава", журналі української діаспори в Чехії "Пороги", бюлетені білоруської діаспори в США "Весткі й Паведамленьні", чесько-українському журналі Товариства "Опір Західної України" "Мандрівник", Всеукраїнському журналі Науково-Дослідного Інституту Українознавства "Українознавство" та багатьох ін. ; Національного Києво-Печерського Історико-Культурного Заповідника ; Державного Історико-Архітектурного Заповідника у місті Бережани (Тернопільська обл.) та багатьох ін.

 

Порятунок та збереження і багаторічні наукові дослідження матеріялів й документів Таємного архіву української еміґрації (1918-1991 рр.) в Чехословаччині, Польщі, Франції й Німеччині є одним із числа багатьох інших багатьох наукових здобутків Товариства "Опір Західної України" і Олега Павліва в Україні, Чехії, Європі, світі у контексті збереження та популяризації української науки.

 

Книга доступна в усіх національних і вибраних регіональних бібліотеках Чехії: Національній бібліотеці Чеської Республіки, Моравській земській бібліотеці в Брно, Науковій бібліотеці в Оломоуці, Середньочеській краєвій бібліотеці в Кладно та ін.

 

Хрестини книги відбудуться в місті Прага у Чеській Республіці і про це згодом...

 

З нагоди видання друком книги Олег Павлів зазначив: "Чехія для мене - це доля..."

 

На знимках:

 

1. Обкладинка книги Олега Павліва "Таємний архів української еміграції (1918-1991) в Чехословаччині, Польщі, Франції й Німеччині"

 

2. Титульна сторінка книги Олега Павліва "Таємний архів української еміграції (1918-1991) в Чехословаччині, Польщі, Франції й Німеччині"

Повалений, повалений Вавилон, велика столиця, що лютим вином своєї розпусти, сп'янила всі народи!..

 

Одкровення від Івана 14:8

 

В рамках відзначення у 2023 році 10-річчя Товариства "Опір Західної України" в Чеській Республіці монетний двір Alerion * в Чеській Республіці випустив в обіг пам'ятну монету "10-річчя Товариства "Опір Західної України" на вічно офіційно увіковічнивши офіційний статус Товариства "Опір Західної України" в Чеській Республіці, Європі, світі.

 

Пам'ятною монетою Товариства "Опір Західної України" до Дня Перемоги у Другій світовій війні (1939-1945 рр.) і Німецько-Радянській війні (Великій Вітчизняній війні) (1941-1945 рр.) мужніми, мудрими і скромними засновниками і видавцями журналу "Мандрівник" нащадками шляхетної родини Бойдуників, які борються за демократію і свободу слова в Чеській Республіці (подружжя Касанових та їхній син Олег Павлів) нагороджені мужні, мудрі і скромні засновники і видавці газети "Вечірній Коростень" шляхетної родини Васильчуків, які борються за демократію і свободу слова в Україні (подружжя Васильчуків та їхня дочка Юлія Васильчук).

 

Пам'ятна монета Товариства "Опір Західної України" виготовлена із старосрібла чеською і українською мовами із зображеннями саламандри :) перша і єдина в історії української діаспори в Чеській Республіці якісна і професіональна вища громадянська форма відзначення українською діаспорою в Чеській Республіці видатних українців за службу Богу і світу.

 

Всі решта в Україні, Чеській Республіці, Європі, світі можуть придбати пам'ятну монету Товариства "Опір Західної України" і підтримати Україну, Чеську Республіку, Європу, світ культурні інтереси яких уже 10 років офіційно представляє Товариство "Опір Західної України".

 

Чиновникам і злодіям в Україні, Чехії, Європі, світі придбання пам'ятної монети Товариства "Опір Західної України" заборонене :) ;) 

 

Ми слов'яни - з нами Бог!

 

Наша справа правильна - ми перемогли!

 

* Alerion - монетний двір Чеської Республіки із статусом монетні державного значення в Чеській Республіці із виготовлення геральдики і фалеристики для Армії Чеської Республіки і Поліції Чеської Республіки.

 

На знимках:

 

№ 1: Аверс і реверс пам'ятної монети "10-річчя Товариства "Опір Західної України" 

 

№ 2: Пам'ятна монета "10-річчя Товариства "Опір Західної України" в футлярі

ЛЕГЕНДАРНЕ ПОЛІССЯ У СЛОВІ І СПРАВІ ВІКТОРА ВАСИЛЬЧУКА

 

Інтерв'ю із Віктором Васильчуком

 

Спілкувався: Олег ПАВЛІВ

 

З нагоди відзначення 10-річчя Товариства «Опір Західної України» (засновник Міжнародного чесько-українського журналу «Мандрівник») маємо нагоду спілкування із членом НСПУ, НСЖУ, заслуженим журналістом України, засновником і головним редактором газети «Вечірній Коростень» та за сумісністю автором Міжнародного чесько-українського журналу «Мандрівник» Віктором ВАСИЛЬЧУКОМ.

 

Олег Павлів (далі О. П.): Ви люб'язно погодились, пане Вікторе, на інтерв'ю спеціально для Міжнародного чесько-українського журналу «Мандрівник». 

   

Розкажіть про себе і Вашу творчість, про газету «Вечірній Коростень» і її багаторічну історію тривалістю в життя незалежної України...

 

Віктор Васильчук (далі (В. В.): Мені надзвичайно приємно давати інтерв’ю такому шанованому у світі митцю, як Ви, і бути присутнім на сторінках не менш шанованого видання. Тим більше, що й сам нещодавно видрукував у своїй газеті змістовну бесіду з Вами… А перше число «Вечірнього Коростеня», котрий і справді є ровесником державної незалежності моєї країни, створювався саме напередодні її проголошення, побачило світ 14 жовтня 1991 року, у День святої Покрови (престольне свято рідного міста), у День Українського козацтва та створення УПА під назвою «Апокаліпсис».

     

Я на той час працював завідувачем агропромислового відділу найстарішої газети Коростенщини – «Радянське Полісся» та позаштатним кореспондентом першої на Житомирщині позадержавної газети «Житомирський вісник». Поштовхом до її створення були, без сумніву, відомі події, пов’язані з комуністичним путчем. Це була своєрідна відповідь на них.

     

Чому назвою видання стало таке страшне слово? Апокаліпсис – хоча й кінець світу, але й пересторога, нагадування, зрештою – одкровення. У мені жила надія, що ми не втратили здорового глузду і зможемо зберегти усе те добре, що надбали. І не тільки зберегти, але й збудувати нормальне людське життя для сучасників і нащадків.

 

О. П.: У Вашій Газеті друкувалися видатні українці, зокрема перший президент України Леонід Кравчук. 

     

Розкажіть про інтерв'ю із Леонідом Кравчуком у Вашій Газеті та про інші цікаві історії з багаторічної історії Вашої Газети.

 

В. В.: Так. Історія Газети тісно пов’язана з багатьма відомими особистостями міста, краю й країни. Зокрема, сама доля звела мене з Леонідом Кравчуком напередодні виходу першого числа «Апокаліпсиса». Його команда саме проводила передвиборчу кампанію в нашому місті. Це, провірте, досить незвична й надзвичайна історія, що пізніше у вигляді новелети увійшла до однієї з моїх книжок («Під знаком Риб»)…

       

Відверто скажу, що чекав приїзд Леоніда Макаровича (в Київському університеті імені Т. Шевченка, який я закінчив у 1982 році, він читав кілька лекцій з ідеології) з нетерпінням, бо через кілька днів мала відбутися презентація «Апокаліпсиса».

     

Хотілося чогось незвичного. Тому, як тільки відчинилися дверцята чорної «Волги», я спробував прослизнути через потрійне кільце «шанувальників», можливо, першого президента незалежної і суверенної. Щільно чатували й охоронники. Відтак спершу нічого в мене не вийшло.

     

Після півторагодинного «спіча» кандидата на владну булаву в холодній залі громаднішого будинку культури залізничників, я повторив спробу. І знову – ті ж граблі. Охоронці вели себе невблаганно. Раптом бачу, що претендент, шепнувши щось накачаним і коротко підстриженим хлопцям, почав кудись пробиратися живим коридорчиком. Інтуїція моя дала сигнал: високий гість прямує туди, куди королі пішки ходять…

     

І я рвонув навперейми – через сцену (всі входи й виходи цього закладу знав добре). Через кілька секунд із записником у руках я вже стояв перед здивованим Леонідом Макаровичем, який, некваплячись застібував блискавку на своїх штанях…

     

Оговтавшись, плечисті парубки кинулися до мене. Через мить я вже б, напевно, лежав на холодній мармуровій підлозі обличчям вниз. Але владний порух руки і лукава усмішка майбутнього президента зупинила заповзятих молодиків. Я простягую записник, на титулці котрого чорніла назва із земляною кулею у вигляді людської голови, яку обіймають руки, і витискую із себе: «Вибачте… кілька слів про свої враження».

     

Довідавшись, який засіб масової інформації має вийти завтра у світ, гість трохи здивувався, але в дискусію не вступив. Потім узяв мій записник і чітко вивів у ньому: «Газеті і журналістам писати для людей, і за людей, за їх незалежність». Потиснув мою руку і пішов (я був так приголомшений, що навіть фото не зробив)…

     

Газета наступного дня вийшла з побажаннями майбутнього Президента незалежної України на першій шпальті. що виходить нині під назвою «Вечірній Коростень». Через десять років ми зустрілися знову з Леонідом Макаровичем. Сміялися дуже довго…

     

Відтоді минуло понад тридцять літ. Вийшло понад півтори тисячі чисел «Вечірки» (на прохання читачів вона була перейменована (на конкурсній основі) у 1994 році у благодійну вільну газету «Вечірній Коростень» (моя власна назва).    

Двадцять років поспіль – це сімейна газета, бо видаю її разом з дружиною Світланою і донькою Юлією (теж члени НСЖУ). Шкода лишень, що через цю жахливу війну ми замість щотижневих виходів, маємо відтепер 1-2 на місяць. Але тримаємось!

     

Досьогодні друком видано три книги  про історію Газети («Десять років життя. Від «Апокаліпсиса» до «Вечірки», «П’ятнадцять років: від суботи до суботи», «Ровесник державної незалежності»), видання має сотні нагород відзнак, видало друком понад сотню книжок українських авторів. Про Газету писали: «Президентський вісник», «Демократична Україна», «Українська літературна газета», «П’ять континентів», «Журналіст України», «Флот України» та інші. Газета є членом Української гільдії головних редакторів, співзасновником Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову», удостоєна відзнаки Міжнародного  Академічного Рейтингу популярності (МАРТІС) «Золота Фортуна», представлена в Парламентській бібліотеці, в Українському домі, на Львівському ярмарку дитячої літератури, брала участь у програмі Савіка Шустера, Міжнародній програмі роздержавлення ЗМІ Східно-Європейського Демократичного Центру (2007), Лондонській конференції (має сертифікат і відзнаку, 2018). Газета стала лауреатом Національного конкурсу «Благодійна Україна-21» і одержала «Бурштинового Янгола».. У 2012 році Газета заснувала і видає кольоровий журнал для дошкільнят «Аллочка-дошколярочка», котрий у 2014 році став найкращим виданням Житомирщини.

     

О. П.: У 1989 році Ви, як журналіст, побували із делегацією журналістів із України в Чехословаччині. 

     

Розкажіть про делегацію українських журналістів в Чехословаччині та про інші цікаві події під час перебування в місті Прага у Чехословаччині.

 

В. В.: Це була одна з найкращих подорожей після Чорнобильської катастрофи. На початку жовтня зібрали  журналістів країни для вояжу до Чехословаччини. Після стількох років, він згадується ще рельєфніше. Де ми тільки не побували, чого тільки не бачили! Знаменитий Карлів міст, Монетний двір, Собор святої Барбари, шестиметрова фігура святого Криштофа, найкрасивіша будівля універмагу на Ратушній площі, Ольшанський цвинтар, відвідали Прагу (Празький кремль), Братиславу (костьол святої Клариси, Братиславський замок), Кладно (кам’яні вугільні), Брно (фонтан Парнас на Торговій площі). Побували в соляних печерах Словакії. А яке смачнюче було чеське пиво! Боже! Добре, що зберігся записник…

       

Запам’яталася ця поїздка ще однією, але дуже негарною подією, – Спітакський землетрус, про котрий багато розповідав журналіст Леніноканської газети «Гарун» (Весна) Ваган Севан. Подружився тоді з Арнісом Індриксом та Сандрою Іглите з газети «Баускас Дзиве» (Життя Бауски) з Латвії, з журналістами багатьох інших видань. Ми були там, ніби одна дружна сім’я літописців. Мабуть, багатьох уже й не розшукати… Дякую, що розбудили ті спогади.

 

О. П.: Під час аварії на Чорнобильській АЕС Ви побували у гарячих точках Чорнобиля, Прип'яті, Дитятках. 

     

Розкажіть про події в Зоні відчуження, яких Ви безпосередній учасник і очевидець.

 

В. В.: Запам’ятався цей рік ще й вступом до професійної спілки журналістів… Дякуючи Богові, ми й досі живі після найстрашнішої катастрофи 1986-го року! Я на той час працював у міськрайонній газеті, тож довелося не раз бувати в Прип’яті, Дитятках, Чорнобилі. А коли волею долі (донька потрапила в автомобільну аварію, і в Руані їй зробили операцію) познайомився з французькою асоціацією «Обмін-Роне-Альпи-Україна», супроводжував французькі делегації й на реактор (у 2018 р. вийшла моя книга «Франція: тільки один місяць (міста і люди)»). Тепер я знаю, що якщо хтось хоча б один раз побуває у тих чорнобильських місцинах, уже ніколи не забуде про цю катастрофу.

     

Після однієї з поїздок «у зону» народилося й оповідання «Чорнобильські поневіряння Бучі». Історія тривіальна, але вона так врізалася мені у свідомість… Якось за нашим авто звідкись узявся пес. Він прибіг за нами аж до мого міста. Місцеві звали його Шариком, а я – Бучею, бо нещодавно повернувся із Ворзеля, де реабілітувався в санаторії «Зірка» після серцевого нападу. Відвідини Бучі вразили мене – чудове, надзвичайно зелене місто…

     

Буча жив років два з нами. А одного дня я побачив, що в нього вилазить шерсть, з’явилися гнійники на тілі. Він, покрутившись біля ніг, пішов геть. Більше я його не бачив. А ввечері сів писати. Ранком  дав написане прочитати  дружині. Вона скептично заявила: «Це ніхто не буде читати!». Розізлився і пошматував рукопис. Вона: «Навіщо, можна було поправити…» Навіть не відпочивши, сідаю знову за стіл, і вранці ми з дружиною змахували непрохані сльози з очей над написаним. Без апломбу скажу, що це одна з моїх найкращих книжок (включена до шкільної програми у школах Коростенщини)…

     

Перед цим у мене вже вийшли у світ дві книги «Несподівані зустрічі» і «Не стріляйте, дядьку!», готувалася до друку книга «Під знаком Риб» (я народився 29 лютого).

 

О. П.: Вам цікаві мотиви природи у Вашій творчості, особливо собак... 

     

Можете розповісти про Ваш неповторний літературний стиль.

 

В. В.: Я з дитинства вів записи про цікаві зустрічі на природі… Ще в п’ятому класі тодішня молодіжка «Зірка» видрукувала мою оповідку «Подружилися» (через 30 років у видавництві «Навчальна книга – Богдан» вона вийшла окремою суперілюстрованою книжкою). А собак я люблю з дитинства. У другому класі батько подарував мені дворнягу Жука. Він мене багато чому навчив (без перебільшення)… Відганяв зголоднілих родичів-безхатьків, врятував на замерзлій водоймі, витягнувши за шиворіт з ополонки, катав на санчатах, і зігрівав у морози… Завдяки і йому, певно, вийшли друком мої книжки «Останній бій знайденця», «Мій друг Пончик». 

 

Але так сталося, що в мене й досі немає власного собаки. Бо ми сім’єю, в квартирі на третьому поверсі, зараз утримуємо 20 котів і кішок. Хто з поламаною лапкою, хто без ока, чи вкушений собакою, підкинуті людьми, які втекли від війни в інші краї, тощо… Дякую, що є волонтери та небайдужі люди, які іноді надають корми! А вусолапохвості допомагають писати казки й книги. Одна з таких побачила світ під назвою «Правдиві байки кота Персика» (ми його врятували від собаки – такий парадокс. Він не ходив зовсім, тягав задні лапки, проте зараз – на всіх чотирьох, хоча накульгує).

     

Пишу я просто, сповідуючи вже всім відоме, що писати для дітей треба, як і для дорослих, але набагато краще. Ще сповідую аксіому, що казки – це реальність. Хіба ж не казка, коли пацючиха Красуля катається верхи на Персикові?.. Але ж я це бачу… Нічого не вигадую. Викладаю тексти просто, без вичурностей, короткими реченнями.  

 

О. П.: Ваші побажання читачам Міжнародного чесько-українського журналу «Мандрівник» зокрема та українцям і Україні в цілому.

    

В. В.: Побажання… Вони оптимістичні, добрі й чемні. Передовсім хочу побажати міцного здоров’я і щастя! Не втрачайте інтересу до «Мандрівника». Адже, мандруючи його сторінками, Ви набираєтесь знань, тепла й доброти. Паперова книга, на моє переконання, ніколи не зникне. Вона завжди приваблюватиме не тільки запахом (інтернет не пахне), а й бурхливим морем надзвичайно цікавих історій. Тож і своїм співвітчизникам бажаю того ж. І – читайте, читайте, читайте! 

 

Миру й перемоги миру Нам усім! 

 

Прага (Чехія) - Коростень (Україна)

Спеціально для "Мандрівника"

 

На знимках:

 

№ 1. Віктор Васильчук в місті Прага (Чехословаччина), 1989 р. (фото із Архіву Віктора Васильчука)

 

№ 2. Засновники і видавці газети "Вечірній Коростень" Віктор Васильчук, його дружина і дочка (фото із французької газети La Tribune)

В Російсько-Українській війні в Україні українці нищать російську культуру і в Російсько-Українській війні в Росії росіяни нищать українську культуру.

 

Тому для UNESCO дуже важливо, що російські і українські культурні надбання Росії і України з Другої світової війни (1939-1945 рр.) зберігаються в Чехії і завдяки Приватній бібліотеці Олега Павліва ім. Григорія Сковороди  порятовані від російських і українських варварів східної Європи.

 

З нагоди відзначення Пам'яті і Перемоги у Другій світовій війні (1939-1945 рр.) в штаб-квартирі Товариства "Опір Західної України" триває виставка "Наша справа правильна - ми перемогли!" на якій представлені рідкісні та унікальні книги із фондів та колекцій Приватної бібліотеки Олега Павліва ім. Григорія Сковороди.

 

На Виставці представлена рідкісна книга "Против фашистского мракобесия и демагогии" (Москва : Академія Наук СРСР ; Інститут Філософії ; Державне Соціально-Економічне Видавництво, 1936 р.) про те, як СРСР вели боротьбу з Третім Рейхом задовго до початку Другої світової війни (1939-1945 рр.), перший в історії СРСР військовий сербсько-російських словник (Москва : Військовий Інститут Іноземних Мов Червоної Армії ; ОГІЗ ; Державне Видавництво Іноземних і Національних Словників, 1946 р.) та багато ін. рідкісних книг із фондів Приватної бібліотеки Олега Павлів ім. Григорія Сковороди.

 

На Виставці представлена унікальна книга Маршала Георгія Жукова "Воспоминания и размышления" (Томи 1-2) (Третє видання) (Москва : Видавництво Агенства Друку Новин,1978 р.) із особистим підписом дочки маршала Георгія Жукова, який переміг німецьких нацистів і колаборантів нацистів в Україні, Чехії, Європі, світі в Другій світовій війні (1939-1945 рр.),

 

З огляду на унікальність книг із фондів Приватної бібліотеки Олега Павліва ім. Григорія Сковороди і їх історичне значення для перемоги над німецькими нацистами та іншими колаборантами нацистів в Україні, Чехії, Європі, світі огляд Виставки із книгами, які зберігаються в спеціальному таємному сейфі недоступному для чиновників і злодіїв в Україні, Чехії, Європі, світі можливий виключно і тільки по-попередній домовленості із Секретаріятом Товариства "Опір Західної України" :)

 

Доки в Україні президент України Володимир Зеленський намагається переписати історію України і тому карається з українцями за гріхи перед Богом мучившись війною в Україні доти в Чехії редактор Чехії Олег Павлів продовжує писати історію України і тому насолоджується з чехами за заслуги перед Богом миром в Чехії.

 

Мир переміг! Війна програла! :) 

ЛЮДИНА З БІОГРАФІЄЮ

 

Той, хто боїться Бога, той не боїться люцифера...

 

Олег Павлів

 

Я із родини католиків і націоналістів.

 

До таких ще в 1930-х і 1940-х роках польські, німецькі і російські спеціальні служби управління використовували спеціальні методи катування, щоб зламати в нас віру в Бога і Україну і нікому з них до сих пір не вдалося зламати ні родину, ні мене.

 

І українцям теж не вдалося...

 

В Україні багато української погані, але багато цієї погані зачистила Російсько-Українська війна...

 

Тож на сьогодні підстав коментувати українську погань немає... 

 

Російсько-Українська війна зробила це за мене...

 

Але є в Україні лицарі тіла і духу яким з покірною пошаною вдячний за незламність...

 

Їх небагато, але є - українських католиків...

 

І в Росії такі є, але небагато - православних росіян...

 

Багато їх було в РСЧА і УПА. 

 

Багато гарних пам'ятників РСЧА і УПА зруйновано і росіянами і українцями й тому і в Росії і в Україні багато поганих росіян і українців.

 

Та інколи так буває, що одна добра людина може зробити світ кращим, ніж сотні, тисячі чи навіть мільйони злих людей хочуть зробити його гіршим...

 

І це Олег Гончаренко.

 

Товариство "Опір Західної України" відзначає 10-річчя й із ним відзначають ювілей Товариства "Опір Західної України" вчені, письменники і громадські діячі з усього світу з якими співпрацює Товариство "Опір Західної України" та які співпрацюють з Товариством "Опір Західної України" і Олег Гончаренко зокрема та особливо...

 

З-поміж усіх країн і народів світу з якими співпрацює Товариство "Опір Західної України" Україна найменше допомогла Товариству "Опір Західної України" в науці, літературі і громадській діяльності і з-поміж усіх країн і народів світу Товариство "Опір Західної України" найбільше допомогло Україні в науці, літературі і громадській діяльності.

 

І в цьому сила і слабкість України і Товариства "Опір Західної України".

 

Слабкість України, яка не допомагає і хоче помочі.

 

Сила Товариства "Опір Західної України", яке не хоче помочі і допомагає.

 

Світ не тримається на такій слабкій країні, як Україна.

 

Світ тримається на таких сильних українцях, як Олег Гончаренко.

 

В США українці боягузи і не вміють навіть на вулиці в сутичці з хуліганами постояти за себе без адвокатів, бо на щастя для них, в США мають на утримання адвокатів гроші.

 

В Україні українці мужні і вміють навіть на війні в бою з інтервентами постояти за себе без солдатів, бо на жаль для них, в Україні не мають на утримання солдатів грошей.

 

Але те, чого не мають українці ні в США, ні в Україні - це час, який витратили на війну замість того, щоб зберегти час заради миру... 

 

Але тим, хто не знає математики всесвіту пояснювати подібні речі безглуздо, все одно не зрозуміють...

 

Адже будь-яка війна безглузда і Україна грає роль шута в міжнародній політиці. І мені здається, що вона й сама це уже розуміє... А може Україна завжди грала роль шута в міжнародній політиці?.. Думаю чинний президент України і за сумісністю комік України розбирається в цьому краще за мене...

 

У 2023 році Олег Гончаренко лауреат Міжнародної літературно-краєзнавчої Премії ім. Архипа Тесленка Товариства "Опір Західної України" в Чеській Республіці.

 

Він її заслужив... 

 

Але хотілося, щоб таких, як Олег Гончаренко було більше...

 

На жаль, таких як Олег Гончаренко завжди було мало...

 

Інколи дивуюся, що такі як Олег Гончаренко взагалі є...

 

Олег ПАВЛІВ, Голова Товариства "Опір Західної України" і меценат пам'ятного знаку борцям за волю та соборність України Василю Бойдунику і його синам Ярославу Бойдунику й Юліану Бойдунику

 

Із Міжнародного чесько-українського журналу "Мандрівник" (№ 12, V-й рік видання, 2023 р.)

Якось маючи розмову з колегою, який розмовляючи словацькою жив в Чехії запитав його хто він: словак чи чех? І колега відповів: слов'янин!)

 

Олег Павлів, слов'янський християнин

 

Сила слов'янського духу коли у молодшого брата є старший брат...)

 

Богом християни! Богом слов'яни!

 

На відео: уривок із фільму "Ведмідь" (США/Франція, 1988 р. ;)

Олег Павлів

 

КОРОНЕР

 

Ніхто не може служити двом панам: бо або одного ненавидітиме, а іншого любитиме; або одному стане старатися, а про іншого недбати. Не можете служити Богу та мамоні...

 

Євангеліє від Матвія

 

Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти здобув уже добре твоє в житті твоїм, а Лазар - зле; нині ж він тут втішається, а ти страждаєш.

 

І понад усе між нами й вами затверджена велика прірва, так що ті, хто бажають перейти звідси до вас, не можуть, також і звідти до нас не переходять.

 

Євангеліє від Луки

 

В православних немає přízemi * 

 

Тому коли в притомному світі православного з точки зору католиків просять пройти із přízemi на перший поверх з точки зору православного він опиняється на другому поверсі, тому що у православних немає přízemi.)

 

В православних немає чистилища.

 

Тому коли в потойбічному світі православного з точки зору католиків просять пройти із чистилища на перше коло з точки зору православного він опиняється на другому колі, тому що у православних немає чистилища.)

 

Олег Павлів

 

* * *

 

На місці ДТП коронер Ольфар був завжди першим від інших - поліцейських, медиків і пожежних...

 

Усі дивувалися чому і усі знали про те, що якщо на місце аварії коронер приїхав першим, значить хтось уже помер інакше коронер би не приїхав взагалі...

 

Тому коронер завжди появлявся на місці негоди першим або не появлявся взагалі...

 

Але ніхто заздалегідь не знав, чи є загиблі на місці аварії чи ні, як і ніхто не знав, звідки коронер знав заздалегідь про загиблих в аварії

 

Коронер був худим з глибокими великими очима.

 

Він мало їв. Ні, не тому, що не міг чи не хотів. А тому, як він сам якось признався, щоб міг заглянути у вічі смерті, а може тому, що обоє Ольфар і смерть просто дививилися одне на одного в дзеркало...

 

Складалося враження, що Ольфар шукав смерті, коли інші її уникали і смерть їх завжди знаходила, а смерть, складалося враження, завжди уникала Ольфара, тоді як інших шукала й завжди знаходила...

 

Не один раз Ольфар мав померти, тому що в Україні Ольфара постійно хотіли вбити і постійно не могли вбити й тому він став мандрівником.

 

Україна завжди була головним офісом смерті...

 

У ній завжди змагалися за життя вбивці із жертвами.

 

В країні смерті Ольфара можна вважати унікальним.

 

Він не був ні тими, ні іншими, ні вбивцею, ні жертвою.

 

Можливо його миролюбство в Російсько-Українській війні рятувало його від смерті.

 

І можливо за те, що Ольфара зненавиділи і ті, і інші по-обидві сторони барикад війни, тому що він вибрав мир, а не тих чи інших, які заради перемоги готові були похоронити мільйони людей, замість того, щоб заради миру врятувати бодай одну людину, Ольфара так і полюбила смерть - чи не єдиного миролюба в цій проклятій Богом Російсько-Українській війні, коли всі інші були зайняті вбивством одне одного, бо й смерть теж не вибирала ні тих, ні інших, а лише виконувала свою роботу смерті, як і Ольфар свою роботу коронера.

 

Можливо саме тому смерть обрала його своїм послом і не давала йому ні жити, ні вмерти...

 

І єдиним привілеєм за вічне життя Ольфара між життям і смертю у Ольфара був дар бачити смерть...

 

Ольфар завжди був першим там, де смерть лише мала появитися, йшов за нею вслід, а може смерть ішла вслід за ним?..

 

Того уже ніхто не знає, хто за ким ішов вслід - тільки Ольфар і смерть...

 

Можливо тому обоє були такими сумними - і Ольфар, і смерть, тому що уже багато місяців і років без вихідних і відпустки іде Російсько-Українська відправляючи покійних на той світ...

 

Ольфар мріяв про дружину і сім'ю, а смерть про вихідні і відпустку, тому обоє мріяли про мир без війни, бо на війні без миру ні щастя, ні кохання, ні дружини, ні сім'ї, ні вихідних, ні відпустки...

 

* * *

 

Богдан в Чехії придбав для війни в Україні автомобіль...

 

Шикарний джип, набитий військовою допомогою солдатам в Україні з ініціативи Богдана в Чехії...

 

Пересічні називають це волонтерством...

 

* * *

 

Богдан мчав в Україну на шикарному джипі набитому військовою допомогою солдатам в Україні...

 

В той момент в радіоприймачі джипу звучала пісня про якогось мамону...

 

Ті, хто знає хто такий Богдан, знають, хто такий мамона...

 

* * *

 

На місці ДТП Ольфар як завжди був першим...

 

Швидка заздалегідь констатувала смерть шофера Богдана і пасажирів шикарного джипу із гуманітарною допомогою солдатам в Україну, заздалегідь уже знаючи Ольфара, що він знає усе заздалегідь, тільки не знали, як і чому...

 

Цікавість медсестри переборола страх розмови з Ольфаром, якого усі боялися, як і смерті й вона запитала в Ольфара:

 

- Як Ви знали, що у джипі покійні?..

 

Чому Ви завжди все і про всіх знаєте першим?!.

 

І Ольфар мовив:

 

- На джип і гуманітарну допомогу солдатам в Україну Богдан витягнув гроші не із своєї кишені, а із чужої...

 

Богдан взяв гроші в слабких, як він вважає, дітей й інвалідів у Чехії, щоб дати сильним, як він вважає, солдатам в Україні.

 

Ольфар називає це мародерством...

 

І тому смерть наздогнала злодія...

 

Смерть називає це балансом...

 

- Але в джипі загинули ні в чому невинні пасажири? - Продовжила медсестра.

 

А це проценти... Треба думати, з ким сідати в автомобіль...

 

А раптом це злодій, як Богдан...

 

В той момент в радіоприймачі швидкої звучала пісня про якогось Гавриїла...

 

Ті, хто знає хто такий Ольфар, знають, хто такий Гавриїл...

 

Зима, 2023 р., м. Прага

 

* Přízemi - в Чехії та ін. країнах Заходу перший/нижній поверх. В театрах Чехії та ін. країнах Заходу партер.

 

Copyright Олег Павлів, 2023

Copyright Літературний часопис "Мандрівник", 2023

ДОБРО І ЗЛО

 

Михаїл бореться сам і допомагає нам боротися зі злом силою справедливості Бога.

 

Рафаїл робить сам і допомагає нам робити добро силою милосердя Бога.

 

Михаїл і Рафаїл друзі.

 

Але що тяжче?..

 

Боротися зі злом чи робити добро?..

 

Справедливий Михаїл і милосердний Рафаїл друзі...

 

Але Михаїл у Бога перший...

 

Творчий колектив журналу "Мандрівник"

ЛЕГЕНДА ЧЕСЬКОЇ АРМІЇ В РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ

 

Інтерв'ю із капітаном Армії Чеської Республіки Йозефом Якабом

 

В Домі національних меншин в Чеській Республіці мав нагоду та честь зустрітися із легендарним офіцером Чеської Республіки Йозефом ЯКАБОМ.

 

Пан Йозеф учасник численних Міжнародних військових навчань та Міжнародних військових конфліктів.

 

Побував в численних країнах світу.

 

Володіє численними мовами світу.

 

Нагороджений численними нагородами світу.

 

Із легендарним військовим мав нагоду та честь поспілкуватися про військові та гуманітарні аспекти Міжнародних відносин Чеської Республіки в контексті Міжнародних військових навчань та Міжнародних військових

конфліктів, в контексті Російсько-Української війни зокрема.

 

О. П.: Доброго дня, пане Якаб!

 

Розкажіть про Ваше походження, з якої родини походите, де народилися, а також про Вашу сучасну сім'ю, з якою жиєте, у яких із нею відносинами?

 

Й. Я.: Народився 9 лютого 1960 року в Словаччині.

 

Походжу із словацько-угорсько-польсько-української родини.

 

Моя родина походить із Південно-Східної України, поблизу Криму.

 

Мама народилася в Угорщині.

 

Батько народився в Словаччині.

 

Змалечку розмовляю багатьма мовами, бо вдома батьки розмовляли німецькою, угорською, російською і українською

мовами.

 

Пізніше навчився розмовляти чеською і словацькою мовами в Чехії і Словаччині, де жив і працював й англійською мовою на спеціальних курсах для офіцерів НАТО.

 

Оскільки моя родина багато мігрувала, маю частину родини на Закарпатті, в Україні, а також в Польщі, Угорщині.

 

Походжу із скромної робітничо-селянської сім'ї.

 

Батько військовий сирота у Другій світовій війні.

 

Часи для батька після Другої світової війни були нелегкі.

 

І для мене теж - мусів працювати з 9-ти років.

 

Батько мусів носити штани, пошиті власноручно із мішка.

 

То були нелегкі для батька і для мене післявоєнні часи...

 

О. П.: А кого саме Ви маєте з родини в Україні?

 

Й. Я.: Це сестри і брати з другого коліна моєї мами.

 

Зокрема теж моя сестра з другого коліна Мілка Блажінова, її чоловік Тібор Блажін українець, але українців в моїй родині більше: сім'ї Дроздові, Мачетові і Зеленкові.

 

О. П.: В контексті України і чесько-українських відносин та Вас і чесько-українських відносин розкажіть про Вашу

сім'ю і її чесько-українські відносини.

 

Й. Я.: Коли почалася повномасштабна Російсько-Українська війна в Чехії солідарно поставилися до України і моя сім'я теж.

 

З дружиною пожертвував на Україну кошти і мої діти допомагають Україні.

 

З Україною мої діти (і ми з дружиною) солідарні апріорі.

 

Мої діти зрілі і свідомі допомагати Україні.

 

Вони матеріально підтримали українських біженців в Чехії гуманітарною допомогою: спальні мішки, ковдри і т. д.

 

Маю велику повагу до слов'ян і хочу, щоб слов'яни об'єднались і разом були сильними, тому що їх хочуть знищити, зокрема міжслов'янською Російсько-Українською війною якій радіють і на якій багатіють міжнародні корпорації.

 

Міжслов'янська Російсько-Українська війна приносить жаль, мертвих...

 

Мені жаль цивільних: людей похилого віку, дітей і хворих, які не можуть оборонятися...

 

Подібну ситуацію пережив на Балканах.

 

О. П.: Продовжимо війною в Югославії, на Балканах.

 

Ви, як офіцер і миротворець ООН, учасник війни в Югославії.

 

Розкажіть про війну в Югославії більше.

 

Й. Я: Війна в Югославії була на кінці ХХ ст. братовбивчою між сербами і хорватами, як і війна в Україні є на початку ХХІ ст. братовбивчою між росіянами і українцями.

 

На мою думку Чехословаччина не повинна була бути учасником війни в Югославії, тому що цю війну спричинили країни-гегемони.

 

В Косові, Сребрениці загинуло 6500 тисяч жителів Югославії.

 

Ріками Югославії текла кров і тіла покійних людей в прямому, буквальному значенні.

 

Бачив усе в Югославії на власні очі.

 

Американці стверджували Вацвалу Гавелу, що це було гуманітарне бомбардування військами США Югославії, але американці не мали права бомбардувати церкви, лікарні.

 

Я учасник KFOR в Югославії.

 

В Югославії, пригадую, ремонтував школу, яку розбомбили американці. Після того, як школу відремонтували за тиждень її знову розбомбили американці.

 

Або, пригадую, дарував кров дідусю в лікарні, щоб врятувати йому життя, але дідусь все одно загинув в лікарні, яку бомбардували американці.

 

Тому всі спроби відбудувати Югославію і врятувати жителів Югославії були марними, тому що її бомбардували американці.

 

З того часу війна мені спротивилась, бо там, на війні в Югославії, загинули мільйони...

 

Але найгіршим в тій війні були пуми, при розриві від яких людям відривало ноги і калічило людей.

 

В Сербії, Хорватії, Македонії війна залишила по-собі тисячі і десятки тисяч безногих інвалідів...

 

А чи знаєте, що в 1992 році в Югославії почався голодомор? 

 

Не знаєте... Так і є, про це не всі знають...

 

Пригадую, коли купував у французьких солдатів консерви для жительки Югославії, щоб їй не прийшлося торгувати собою, щоб прогодувати себе і дітей...

 

І таких випадків багато. І в моєму житті, і в житті інших учасників KFOR. Не про все побачене написано...

 

О. П.: Ви легенда Армії Чеської Республіки і найстарший із тих хто найдовше перебували на службі активних резервів Армії Чеської Республіки.

 

Розкажіть про Вашу військову службу в Армії Чеської Республіки, про Вашу військову кар'єру (військові звання і нагороди) в Чехії та інших країнах Європи.

 

Й. Я.: За професією конструктор стрілецької зброї.

 

Навчався на Вищій військовій школі сухопутних військ ім. Людвіка Свободи в Чехії, Вищій військовій педагогічній школі в Словаччині, в Університеті оборони у Словаччині і на Військовій технічній академії ім. Антоніна Запотоцького у Чехії.

 

Учасник Міжнародних військових навчань на військовій базі в місті Рамштайн у Німеччині.

 

Учасник Міжнародних військових навчань на військовій базі в місті Познань у Польщі та перший і єдиний від Чехії у Польщі член WSARu (укр. Всепольське товариство активних резервістів).

 

Зокрема у Польщі учасник операцій на військових кораблях і військових підводних човнах на Балтійському морі.

 

Вельми поважаю ветеранів Другої світової війни і солдатів та офіцерів РСЧА, які визволили місто, де народився в Словаччині, Словаччину і Європу.

 

Без визволителів РСЧА і без народу Української РСР та інших народів СРСР в рядах РСЧА, мене, народів Європи і Словаччини, країн Європи не було би...

 

В Словаччині опікуємося могилами полеглих у Другій світовій війні солдатів і офіцерів РСЧА і в місті у Словаччині (де народився) біля хреста на цвинтарі із полеглими солдатами і офіцерами РСЧА вшануємо пам'ять полеглих солдатів і офіцерів РСЧА.

 

Учасник Міжнародних військових навчань на військовій базі в місті Калінінград у Росії.

 

Усіх учасників Міжнародних військових навчань із країн Заходу російські військові завжди підозрювали під доглядом ФСБ і ГРУ й дали нам на озброєння системи С-200, С-300 але не на дали нам на озброєння системи С-400.

 

Знаю з власного досвіду чеського військового і учасника Міжнародних військових навчань і Міжнародних військових конфліктів, що Армія РФ має на озброєнні дуже багато С-400 і дуже багато солдатів, тому дуже не хочу, щоб продовжувалася ескалація Російсько-Української війни, тому що в РФ багато зброї і мільйони солдатів.

 

В мене не має ворогів ні в Україні, ні в Росії, тому Російсько-Українська війна мене болить на серці...

 

В Армії Чеської Республіки проходив службу в Цивільній Обороні Середньочеського штабу, в Науково-Дослідному Інституті Генерального штабу, Інституті стратегічних досліджень Міністерства оборони і Агентури комунікації та інформації Міністерства оборони у званні капітана Армії Чеської Республіки.

 

Проходив спецкурси НАТО із англійської мови та психології аналітичної розвідки і котррозвідки Чеської Республіки.

 

На посаді координатора країн-членів НАТО в рамках спецкурсів НАТО особисто знайомий із офіцерами різних країн-членів НАТО.

 

Наприклад на спеціальних курсах НАТО на Військовій Медичній Академії Яна Евенгеліста Пуркинє в місті Градець Кралове познайомився із офіцерами і генералітетом країн-членів НАТО із Польщі, Угорщини, Німеччини, США, як от контр-адмірал військово-морського флоту США в Європі і на Тихому океані Стіфен Юсеф з яким знайомий особисто та багатьма іншими офіцерами і генералами НАТО з якими знайомий при виконанні службових обов'язковів в армії і особисто в цивільному житті, як з друзями.

 

Із офіцерами Французького Іноземного легіону зокрема.

 

Зі службовими поїздками від Чеської Республіки (зокрема інколи цілком таємними для громадськості з огляду на державні таємниці національної безпеки Чеської Республіки і Європейського Союзу відомі мені в рамках службових поїздок) мандрував країнами Європи: Францією, Італією, Швейцарією та багатьма ін...

 

Маю гарні відносини із євреями, особливо із жертвами Голокосту і хочу добрим словом згадати про жертву Голокосту, в'язня концтаборів Третього Рейху і членкиню Чеського союзу борців за свободу Марію Тікалову з якою знайомий особисто і яка щиро допомогала Україні, зокрема тепер, в Російсько-Українській війні.

 

З Марією Тікаловою побував мандруючи музеями бувших концентраційних таборів Польщі і Чехії з пошани до жертв Голокосту і до Марії Тікалової, яка пройшла усіма колами пекла дев'яти концентраційних таборів Третього рейху...

 

З пані Тікаловою в долині смерті концентраційних таборів почув побачене і пережите в концтаборах: німецькі нацисти заживо на очах матерів кидали у вогонь крематорію їхніх дітей...

 

Тяжко і гірко від почутого на серці нащадкам й тяжко і гірко від побаченого в душі очевидцям...

 

О. П.: Ваші побажання читачам Міжнародного чесько-українського журналу "Мандрівник" із Чехії, України, Європи, світу.

 

Й. Я.: Бажаю всіх благ українському народу, тому що українці дуже працьовиті і ніхто не сміє знущатися і принижувати український народ.

 

Україна багато історією: від Київської Русі і уже тисячі років славного українського минулого...

 

Україна багато землями: від Таврії і ще тисячі гектарів славного українського чорнозему...

 

Поважаю усіх українців, які, якщо кажуть, що вірять в Бога, дотримуються десяти заповідей Божих на доказ своєї віри.

 

Дуже хочу і бажаю визнання Української Державності в Чехії, Європі світі...

 

Дуже хочу і бажаю перемоги миру над війною...

 

Спілкувався Мґр. Олег Павлів

м. Прага, Чеська Республіка

Спеціально для "Мандрівника"

 

Із Міжнародного чесько-українського журналу "Мандрівник" (№ 11, IV-й рік видання, 2022 р.) і книги Олега Павліва "Голос Європи" (Прага - Хмельницький : Товариство "Опір Західної України" ; В-во "Лілія", 2022 р.)

В Міській бібліотеці в Празі у Чеській Республіці відбулася презентація книги Олега Павліва "Голос Європи" (Прага - Хмельницький : Товариство "Опір Західної України" ; В-во "Лілія", 2022 р.).

 

Презентацію Книги відвідали чеські військові Армії Чеської Республіки і українські студенти природничого факультету Карлового Університету в Чеській Республіці.

 

Автор Книги подарував чеським військовим і українським студентам Книгу на пам'ятку та добру згадку.

 

Учасники презентації Книги подякували автору Книги, який представляє культурні інтереси України в Чехії і залишили свої схвальні відгуки в книзі відгуків з презентації.

 

З нагоди 10-річчя Товариства "Опір Західної України" учасник презентації та учасник інтерв'ю в Книзі капітан Армії Чеської Республіки Йозеф Якаб вручив автору Книги і за сумісністю Голові Товариства Похвальний лист за 10 років чесної і сумлінної праці в налагодженні дружніх чесько-українських культурних відносин та за військову і гуманітарну підтримку України в Російсько-Українській війні.

 

На знимках: 

 

№№ 1-2. Обкладинка і уривки відгуків з Книги відгуків з презентації книги Олега Павліва "Голос Європи" (Прага - Хмельницький : Товариство "Опір Західної України" ; В-во "Лілія", 2022 р.)

Міністерство закордонних справ України думало, що просто очорнить репутацію магістра Олега Павліва і що Олег Павлів не буде протистояти МЗС України, обороняючись, а у Служби безпеки України не набереться достатньо доказів проти Олега Павліва і справу Олега Павліва просто замнуть і забудуть...

 

Але МЗС України і його колеги із США не думали, що справа Олега Павліва прийме такий оборот і що правда переможе брехню, світло переможе темряву!..

 

Україна пишається світлим золотим серцем Олега Павліва і військовими Армії Чеської Республіки.

 

Чехія встидається темним кам'яним серцем Лариси Дір і дипломатами Міністерства закордонних справ України.

 

Творчий колектив журналу "Мандрівник"

 

На знимках:

 

1. Лист  від начальника Управління закордонного українства та гуманітарного співробітництва Міністерства закордонних справ України Лариси Дір для Директора Видавництва "Лілія" Лілії Стасюк, 2021 р.

 

2. Лист від капітана Армії Чеської Республіки Йозефа Якаба для Голови Товариства "Опір Західної України" Олега Павліва, 2023 р.

Україна уклінно дякує Товариству "Опір Західної України" за те, що завдяки багаторічній чесній і сумлінній науковій і громадській діяльності вченого і громадського діяча Чеської Республіки і Європейського Союзу й за сумісністю голови Товариства маґістра соціології Олега Павліва науковими лекціями 1 і виставками 2 у Чеській Республіці і Європейськім Союзі, присвяченими науковим дослідженням Голодомору 1932-1933-х рр. в Українській РСР Сенат Чеської Республіки і Європейський Парламент Європейського Союзу визнали Голодомор 1932-1933-х рр. в УРСР геноцидом українського народу.

 

Джерела та література:

 

1. Секретаріат Товариства "Опір Західної України" / Говорили про українську еміграцію у міжвоєнній Чехії. - "Галицька Просвіта". - № 46 (932), 2022. - С. 3

 

2. Секретаріат Товариства "Опір Західної України" / Виставка Голодомор-геноцид 1932-1933 рр. - "Українознавство". - № 4 (85), 2022. - С. 265

З нагоди 10-річчя Товариства "Опір Західної України" (засновника Міжнародного незалежного чесько-українського літературного часопису "Мандрівник") вийшло перше і єдине в історії України інтерв'ю голови Товариства Олега Павліва, присвячене науково-літературній творчості і громадській діяльності Товариства 2013-2023 років.

 

В газеті члена Національної спілки журналістів України, заслуженого журналіста України і Головного редактора газети "Вечірній Коростень" Віктора Васильчука (м. Коростень, Житомирська обл.) * надруковані інтерв'ю першого в історії України Президента незалежної Української Держави в Європі Леоніда Кравчука і першого в історії Чехії Редактора незалежного Українського Журналу в Європі Олега Павліва.

 

Перші про перших з першими...)

 

P. S.: Обраний українськими громадянами президент української держави Леонід Кравчук передав ядерний потенціал України, а з ним і подальшу долю українських громадян в Росію.

 

Обраний українськими письменниками редактор українського журналу Олег Павлів передав літературний потенціал України, а з ним і подальшу долю українських письменників в Чехію.

 

Леонід Кравчук і Олег Павлів вирішили долю України...)

 

* Девіз міста Коростень (Житомирська обл.) - не згорає в полум'ї...)

 

І маленька примітка: в уривці (02:22:20) із фільму "Втеча з ГУЛагу" (2001 р.) вістка від Олега із Чехії для Аскольда в США: "Я тебе переміг...") 

 

На знимках: 

 

1. Олег Павлів на Карловому мості (Чехія)

 

2. Олег Павлів на титульній сторінці газети "Вечірній Коростень" (Україна)

ТОВАРИСТВО "ОПІР ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ" НА СЛУЖБІ УКРАЇНИ, ЧЕХІЇ, ЄВРОПИ, СВІТУ

 

Інтерв'ю з Олегом Павлівом

 

Спілкувався: Віктор ВАСИЛЬЧУК

   

У 2023 році Товариство "Опір Західної України" (далі Товариство) в Чеській Республіці відзначає 10-річчя заснування й діяльності й із цієї нагоди спеціально для газети "Вечірній Коростень" голова Товариства Олег Павлів погодився на ексклюзивне інтерв'ю.

 

В. В: Пане Олеже, Ви люб'язно погодилися дати інтерв'ю нашому виданню. Чим привабив Вас "Вечірній Коростень"?

 

О. П.: Із містом Коростень в Житомирській області пов'язано багато легенд в контексті Київської Русі і Другої світової війни, тому моє інтерв'ю, яке люб'язно погодився дати саме Вашому, а не іншим виданням (і до речі прохання дати інтерв'ю мені, як голові Товариства протягом 10-річчя діяльності Товариства, пропонували різні видання в Україні у столиці і регіонах), не випадково... 

     

Окрім того легендарні учасники Другої світової війни і Німецько-Радянської війни (Великої Вітчизняної війни) із лав РСЧА і УПА 1930-1940-х рр., учасники Радянсько-Афганської війни 1970-1980-х рр., учасники ЧАЕС 1980-х рр. (Ви, як учасник ЧАЕС і за сумісністю Головний редактор газети "Вечірній Коростень") завжди в пріоритеті Товариства "Опір Західної України"...

 

Продовження в газеті "Вечірній Коростень" (№ 1 (1529), 2023 р.)

Агента може виявити тільки агент

 

Олег Павлів

 

З нагоди 10-річчя Товариства "Опір Західної України" чеський і український письменник й редактор Міжнародного журналу "Мандрівник" Олег Павлів, який представляє культурні інтереси України в Чехії взяв інтерв'ю в польської і української письменниці й авторки Міжнародного журналу "Мандрівник" Соломії Мардарович, яка представляє культурні інтереси України в Польщі.

 

Чехія і Польща пишаються чеським українцем Олегом Павлівом і польською українкою Соломією Мардарович.

 

На знимках:

 

1. Соломія Мардарович

 

2. Олег Павлів в Музеї Варшавського повстання (Фото: Служба розвідки і контррозвідки Товариства "Опір Західної України")

НЕЗЛАМНА УКРАЇНСЬКА ПИСЬМЕННИЦЯ І АКТОРКА НЕСКОРЕНОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ

 

Інтерв'ю із Соломією МАРДАРОВИЧ

 

Спілкувався: Олег ПАВЛІВ

 

2022-й рік змінив Україну і світ Другою повномасштабною Російсько-Українською війною...

 

В Україні і поза Україною, в світі є українці та українки, які змінюють Україну і світ: військові мужністю, письменники мудрістю, актори правдивістю, волонтери сумлінністю...

 

В 1993 році в місті Коломия в сім'ї лікарів народилася Соломія МАРДАРОВИЧ, абсолвентка Навчально-наукового інституту права і психології Національної Академії Внутрішніх Справ (м. Київ) і Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської (м. Люблін, Польща).

   

Живе в Польщі і Україні налагодивши письменницькою і мистецькою творчістю Міжнародні польсько-українські культурні взаємини. 

   

Авторка книг "Граматика звуку" (Косів : В-во "Писаний Камінь", 2016 р.), "Коли я захотіла політати" (Дрогобич : В-во "Коло", 2020 р.).

   

Двічі дипломантка Міжнародного конкурсу "Коронація слова" та лауреатка і дипломантка ін. польський і українських премій і конкурсів у Польщі та Україні.

   

Твори надруковані українською, польською, білоруською, англійською мовами...

   

Акторка різноманітних вистав. Із виставою "Чужа" (2019 р.) виступала на Міжнародних фестивалях в Україні (м. Очаків, Миколаївська обл. і м. Коломия, Івано-Франківська обл.) і Польщі (м. Костшині над Одрою, м. Голенюв, м. Лодзь і м. Згеж).

     

В 2017 році отримала диплом і грошову винагороду за відвагу і правду акторам вистави "Київ - Алеппо" на ІХ Міжнародному фестивалі "Театральна Карусель" (м. Лодзь, Польща).

     

В Україні і Польщі займається волонтерством, підтримкою біженців і роботою з ветеранами. 

 

В Україні нагороджена подяками від Союзу ветеранів України. 

 

О. П.: Перед початком Другої повномасштабної Російсько-Української війни 24 лютого 2022 року Ви багато писали і виступали мандруючи Польщею та Україною, як письменниця і акторка. 

     

Розкажіть про Ваші культурні подорожі більше і про те, що змінилося у Вашому житті в зв'язку з початком Другої повномасштабної Російсько-Української війни, яка так чи інакше в тій чи іншій мірі змінила всіх і все...

 

С. М.: Кілька років, як я активно працюю у Фундації "Баніна", яка в основному співпрацює з молоддю за допомогою театральних засобів. Дякуючи режисерові Бартоломею Мерніку, я об’їздила майже усю Польщу. У своїх виставах ми піднімаємо важливі теми. Наприклад, такі як клімат, міграція, війна. Спочатку я грала у виставах "Київ - Алеппо" і "Київ - Дара" з колегами з Сирії, в яких кожен з нас у свій спосіб підіймав тему війни. Перед пандемією я зустрілася з польською драматургинею Катежиною Мазур-Лейман і завдяки нашій спільній розмові народився сценарій до моєї моновистави "Чужа". Виставу переважно граємо у школах, але і в театрах, і в центах культури, і на міжнародних фестивалях (Україна, Польща, Чехія, Словаччина та інші). Як зазначили в одному в коломийських видань: "Вистава - про болісні кроки адаптації української дівчини в чужому для себе національному середовищі». З початком повномасштабного вторгнення вистава набула ще більшої актуальності. Дорослим нагадуємо, що в Україні війна, а дітям намагаємося пояснити звідки у класах з’явилося так багато українських дітей і через що пройшли їхні однолітки: чому інколи вони не хочуть спілкуватися. На жаль, ми досить часто спостерігаємо як польські і українські учні тримаються окремо один від одного, тому цією виставою ми намагаємося допомогти їм побудувати мости між собою. Це одна з підтем  вистави.  

 

Окрім театру, важливим елементом культури я завжди вважала літературу. Відвідувала літературні форуми, тренінги, зустрічі, вечори, на яких неодноразово виступала зі своєю поезією і слухала своїх колег по перу. До 24 лютого я більше брала участь у польських і українських мистецьких заходах, ніж організовувала. Хоча за мною не один проведений поетичний вечір, оскільки ще під час навчання у Любліні (Польща) разом з подругою провели літературно - музичний вечір "Незабуте слово на зламі століть: український етнос і сучасність» та шоу талантів "Play for the world".

 

З початком Другої повномаштабної Російсько-Української війни для мене, як для письменника, змінилися три речі ї їх значення: дім, людина і слово. Я ще раз переконалася у тому, що ми, як літератори, театрали і взагалі представники культури, повинні робити все можливе, щоб українська культура отримала стабільний і сильний голос...

 

Продовження в Міжнародному чесько-українському журналі "Мандрівник" (№ 12, V-й рік видання, 2023 р.)

2023 рік українською діаспорою в Чехії проголошено Роком Товариства "Опір Західної України" (далі Товариство), яке відзначає 10-річчя з часу заснування і діяльності в Чехії представляючи культурні інтереси української діаспори в Чехії, Європі, світі з 2013 року.

 

Протягом 2023 року відбудеться ряд урочистих подій, присвячених Товариству.

 

Окрім того усі бажаючі і охочі, як це було в 2018 році з нагоди відзначення 5-річчя Товариства можуть надсилати свої урочисті привітання на пам'ятну згадку та/або для публікації друком в Міжнародному чесько-українському журналі "Мандрівник" на e-mail Товариства ozu.prague.cz@gmail.com або на e-mail редакції "Мандрівника" mandrivnyk@seznam.cz

 

Зі зразками попередніх урочистих привітань з нагоди відзначення 5-річчя Товариства можна ознайомитись в Пам'ятці "Урочисті привітання з нагоди V-річчя Товариства "Опір Західної України" підготовленій Секретаріатом Товариства.

 

Секретаріат Товариства "Опір Західної України"

В Російсько-Українській війні загинув письменник Володимир Вакуленко...

 

Володимир Вакуленко (с. Капитолівка, Ізюмський р-н, Харківська обл.) автор Міжнародного чесько-українського журналу "Мандрівник" та Міжнародного чесько-українського журналу для дітей та юнацтва "Незабудка" і це внесок літературної спадщини сучасного письменника української літератури Володимира Вакуленка в підручники з історії України.

 

Володимир Вакуленко подав авторські твори на IV Міжнародну літературно-краєзнавчу Премію ім. Архипа Тесленка (засновники Товариство "Опір Західної України" і Міжнародний чесько-український журнал "Мандрівник") і номіновані авторські твори Володимира Вакуленка на IV Міжнародну літературно-краєзнавчу Премію ім. Архипа Тесленка вийдуть друком в Міжнародній літературній чесько-українській антології "Едельвейси України" із Серії "Народна бібліотека ім. Лесі Українки" в якій зібрані твори лауреатів і дипломантів IV Міжнародної літературно-краєзнавчої Премії ім. Архипа Тесленка і це внесок літературної спадщини сучасного редактора української літератури Олега Павліва в підручники з історії України.

 

Володимир Вакуленко самотужки опікувався сином-інвалідом і удвох Володимир Вакуленко і Олег Павлів самотужки опікувалися дітьми-інвалідами Східної України і Міжнародний чесько-український журнал для дітей та юнацтва "Незабудка" Володимир Вакуленко і Олег Павлів передавали на розвиток бібліотек Східної України для збереження і популяризації українського друкованого слова серед дітей та юнацтва Східної України.

 

Все решта: українські колаборанти, які здали Володимира Вакуленка зрадивши українські національні інтереси й культурні цінності України і російські окупанти, які вбили Володимира Вакуленка зрадивши російські національні інтереси й культурні цінності Росії.

 

Як зазначає Головний редактор Міжнародного чесько-українського журналу "Мандрівник" і Міжнародного чесько-українського журналу для дітей юнацтва "Незабудка" і укладач Міжнародної чесько-української антології "Едельвейси України" та друг Володимира Вакуленка Олег Павлів: 80 років тому в 1941 році українські колаборанти на Західній Україні видали російським окупантам мого родича і борця за волю та соборність України Юліяна Бойдуника і російські окупанти вбили мого родича Юліяна Бойдуника, закатувавши в безіменній могилі в Дем'яновім Лазі на Івано-Франківщині...

 

І ось 80 років потому в 2022 році українські колаборанти на Східній Україні видали російським окупантам мого друга і борця за волю та соборність України Володимира Вакуленка і російські окупанти вбили мого друга Володимира Вакуленка в безіменній могилі під № 319 на Харківщині...

 

І тоді 80 років тому, і тепер 80 років потому, українські колаборанти і російські окупанти не змінилися і завжди були зрадниками і вбивцями: українські колаборанти зрадили Юліяна Бойдуника і Володимира Вакуленка й цим зрадили Бога і Україну; російські окупанти вбили Юліяна Бойдуника і Володимира Вакуленка й цим зрадили Бога і Росію.

 

Із творами Володимира Вакуленка можна ознайомитись в Міжнародному чесько-українському журналі "Мандрівник" (№ 8, III-й рік видання, 2021 р.) і Міжнародному чесько-українському журналі для дітей та юнацтва "Незабудка" (№ 3, ІІІ-й рік видання, 2021 р.).

 

Усі лауреати і дипломанти IV Міжнародної літературно-краєзнавчої Премії ім. Архипа Тесленка твори яких вийдуть друком в Міжнародній чесько-українській літературній антології "Едельвейси України" із Серії "Народна бібліотека ім. Лесі Українки" будуть оголошені в лютому 2022 року.

 

Мужні едельвейси ростуть не просто так і не де небудь, а високо в горах, як і мужні письменники пишуть не про що небудь і не де небудь, а в "Едельвейсах України".

 

На знимках: 

 

1. Юліян Бойдуник (1914-1941), 1941 р.

 

2. Володимир Вакуленко (1972-2022), 2021 р. 

 

3. Міжнародний чесько-український журнал "Мандрівник" (№ 8, 2021 р.) і Міжнародний чесько-український журнал для дітей та юнацтва "Незабудка" (№ 3, 2021 р.) із творами Володимира Вакуленка

Під час офіційно візиту президента України в США президент України офіційно назвав військову підтримку від США для України в Російсько-Українській війні не допомогою, а інвестицією, чим ще раз підтвердив, що для президентів США і України Російсько-Українська війна - бізнес, Україна - ринок, лідери Заходу - торговці, майно України - товар.

 

Приносимо співчуття родинам і сім'ям загиблих і поранених жертовних в Російсько-Українських війні українських солдатів і офіцерів й родинам і сім'ям загиблих і поранених жертв в Російсько-Українській війні українських жінок, дітей, пенсіонерів...

 

Бог усе бачить...

 

Від Бога в США не сховаєшся...

 

Творчий колектив журналу "Мандрівник"