Шановні читачі,

 

Черговим ювілейним 10-м випуском журналу "Мандрівник" започатковуємо IV-й рік видання журналу "Мандрівник" новими редизайном і реконцепцією, з якими більш ґрунтовно можна ознайомитись в журналі "Мандрівник" (№ 10, IV-й рік видання, 2022 р.).

 

Дякуємо всім причетним. )

 

Совість, повагу, честь маємо, пані та панове! 

 

Олег Павлів

 

СОВІСТЬ

 

У Бога не має національності, як і у совісті...

 

Олег Павлів

 

Знаю: ти нині щаслива

З коханим в достатку, тобі

Все інше в житті не важливе:

Лиш достаток у боротьбі...

 

Та знай: час минає і з часом

Зістарівшись знову згадаєш мене...

Не раз і не два - дуже часто:

Совість розкається - щастя мине...

 

09.12.2021, м. Прага

 

Олег Павлів

 

ПОВАГА

 

Есе з народного життя

  

Моє покоління виховане не на фільмах карамельних режисерів, які знімають спектаклі на замовлення, а на історіях реальних солдатів, які воювали за країну з-за повинності...

 

Поступом часу пригадую історії не тільки цих солдатів, які перечитують у моїх віршах, новелах і оповіданнях читачі, але й самих солдатів, яких уже поступом часу між нами не має, імена яких перечитую на пам'ятних знаках і надгробних плитах, відвідуючи їхні могили з незабудками і фіалками в пам'ять про них... 

 

Після війни вони - ветерани працювали: працівниками на заводах, вчителями в школах... Такими як ми з вами - простими, пересічними людьми... І для простих пересічних людей про них не треба було знімати фільми, ставити спектаклі. Їх поважали зустрівши не на сцені театру чи на екрані кіно, а дорогою на роботу, поїздкою тролейбусом за хлібом в крамницю...

 

* * *

 

Пригадую у нас школі хлопці почубились: я, як завжди миролюб - хотів їх помирити і мені дісталось найбільше: від обох і доки вони отак чубились, де ще й мені дісталось, в клас після перерви на урок зайшов вчитель ДПЮ - колишній ветеран Радянсько-Афганської війни 1979-89 рр.

 

Всі завмерли: і я, з синцем на щоці намагаючись припинити бійку, і ті, що чубились, із синцями по-всьому обличчю та по стійці струнко привітали вчителя дружнім привітом...

 

І хоча хлопці кипіли емоціями продовжити бійку, набити пики одне одному, повага до вчителя, бувшого ветерана війни була сильнішою за будь-які емоції і власні інтереси - ось так раніше поважали солдатів і офіцерів, принаймі таким мене виховало моє покоління...

 

Та чи зуміємо ми передати нашим дітям, онукам наше виховання, бо ось уже восьмий рік триває Російсько-Українська війна і ветеранів, і пам'ятних знаків, і надгробних плит все більше і більше, та чи стільки ж поваги до ветеранів, які воювали за повагу до нашої країни?..

 

Олег Павлів

 

ЧЕСТЬ

 

Немає на світі надмірності прекраснішої, ніж надлишок подяки...

 

Жан де Лабрюєр

 

Закривши за собою двері не забудьте залишити на дверях записку: "дякую та з пошаною", - і не має значення кому і за що, і чи є кому і за що апріорі дякувати та за що поважати: опублікуйте свою гідність - значить все решта, що про Вас скажуть крім подяки і пошани до Вас, йдучи повз закриті двері - підлість...

 

м. Прага, 21.12.2021 р.